Сьогодні було проведено захід: " Ми пам'ятаємо...", на якому всі згадали страшні часи голодоморів.

Миготіла свіча…Миготіла свіча на моєму вікні,Листопадовий вечір в журбі опустився.Душі вмерлих людей щось казали мені,Спокій мирних осель темнотою налився.Чув я з тихих кутків, як доносились ледьІз тривог материнських пісні колискові, –Чатувала ворожо непрохана смерть,Покладавши на крила болючі окови.І знущався над ними зловіщий режим,Поглинаючи все у жорстокому році.Ніби грали для них темним смутком важкимЖурні твори свої вічні Верді та Моцарт.А поля сиротіли, як звістка німа,Над селянським життям проліта порожнеча.В чорній хустці постала скорбота самаІ поклала хрести на знесилені плечі.Ви у хату мою крізь роки увійдіть,Поговоримо тихо при свічці вечірній.Пам’ятаю усіх із часів лихолітьІ складаю молитву безсмертну та вірну.Знов свіча миготить на моєму вікні,Знов на серце ляга незагоєна рана –То покривджені душі явились меніІ мовчанням пішли у самотні тумани.Юрій Тітов